напередодні сезону

За все плати. А чим?

І наприкінці розмови Олександр Михайлович, зітхнувши; сказав:

— Упевнений, що великий спорт у наших сьогоднішніх умовах має перебувати на державному забезпеченні.

— Цілком згоден з вами, — відповів співрозмовнику. — Колись навіть писав про це, та ще й цитуючи Ціцерона, римського політичного діяча, письменника й оратора, який понад двадцять століть тому закликав влади влаштовувати для народу ігри. Та ніхто не прислухався до моєї пропозиції.

— Напишіть, напишіть знову, — посміхнувся головний тренер «хокейної команди «Сокіл-Ескулап» Фадєєв.

— Можливо, й скресне крига недовір'я до корисності допомоги великому спорту.

От і виконую прохання фахівця, з яким розмовляв на одному з перших тренувань хокеїстів напередодні наступного сезону. Заняття було звичним, спортсмени, змінюючи м'ячі, грали по кілька хвилин то в баскетбол, то у футбол. Зате розмова з тренером зовсім не була схожа на ті. які велися в минулому.

Як було раніше? З'ясовував, де команда займатиметься в підготовчий період, в яких змаганнях виступатиме перед чемпіонатом, хто з відомих гравців поповнив її склад, хто закінчив кар'єру і все. Навіть на думку не спадало цікавитися фінансовими справами клубу. Бо профспілки, яким належав «Сокіл», без затримки сплачували заробітну плату тренерам і гравцям, виділяли кошти на організацію зборів, оренду льодових арен тощо. Нікого не хвилювало, збитковою чи ні була команда, адже її виступи користувалися успіхом, її перемоги приносили задоволення десяткам тисяч прихильників спорту в усій республіці, яка за короткий проміжок часу стала вважатися хокейною. Річ у тім, що в суспільстві, в якому ми жили донедавна, культурі та спорту не доводилося заробляти на себе тому, що державні діячі добре розуміли, яким могутнім засобом міжнародної пропаганди є ці галузі.

Не можу сказати, що нинішні керівники України не розуміють значення великого спорту. Однак від факту, що він для існування одержує значно менше коштів, аніж раніше, нема куди подітися. А профспілки практично взагалі позбавили його своїх субсидій. Навпаки, тепер вони вимагають, аби команди сплачували їм оренду за користування базами і спортивними залами.

Характерним прикладом слугує заміська база хокеїстів. Колись вона була спеціально збудована для «Сокола». Тепер же, залишившись на балансі профспілок, стала для спортсменів не своєю, а. чимось на зразок готелю в чужому місті. З команди вимагають купони за кожен крок. Недарма один з працівників клубу пожартував, що платними на базі обіцяють зробити навіть туалети.

— Які турніри? — знизує плечима Фадєєв. — З'їздимо в Мінськ на зустрічі з «Тівалі», а потім бєларуська команда приїде до нас. Мали запрошення до Англії на матчі із збірною країни, яка навесні виграла чемпіонат світу в групі «В» і наступного. року виступатиме серед грандів, але підрахували кошти і з'ясували, що поїздка через Ла-Манш не з нашою кишенею. Планували побувати на міжнародному турнірі в Тольятті, але і тут зірвалося. В нас купони, там — рублі. А де взяти потрібну кількість? Національний банк не дасть їх нам.

От і тренуватимемося вдома. Ігрової практики перед чемпіонатом МХЛ буде в нас з комарів носок.

— Які зміни в складі? — знову стенає плечима Фадєєв. Закінчили і виступи за нас Найда і Кулабухов. Останній написав заяву, сказавши, що за ту зарплату, яку одержує в Києві, він ніяк не прогодує сім'ю. І що ж, наш найкращий бомбардир минулого сезону має рацію. Хіба сто тисяч карбованців, які ми можемо запропонувати йому - це сума за важку працю хокеїста. Нежонатим хлопцям, які живуть з батьками, якось вистачає, аби задовольнити мінімальні потреби. А одруженим що робити? От і тікають од нас зелені юнаки, як торік, коли група подалася до Америки. Щоправда, ніхто з них одразу не потрапив до НХЛ, але на червневому драфті Савенка обрав «Чікаго Блек-хоукс», Василевського — «Сент-Луїс Блюз», а Ткаченка — «Ванкувер Ке-накс». Однак нашій команді нічого за них не дістанеться. Причому досі так і не дізнався, яким саме чином втікачі обминули законні шляхи. З нетерпінням чекаю, коли НХЛ і Міжнародна федерація хокею домовляться між собою про перехід гравців, бо, слава Богові, такі переговори вже почалися. А так вийшло, що наша бідна хокейна школа задарма спрацювала на багатого американського дядечка. Що ж до поповнення, то з нами до сезону готується група учнів школи. Найталановитіших заявимо.

— Як фінанси? — гірко посміхається Фадєєв. — Спасибі «Ескулапу», який взяв на свої плечі тягар виживання українського хокею. Але лічити доводиться кожну копійку, часто відмовляючись од необхідного. І хтозна, що буде з командою завтра, коли, як обіцяють, вчергове подорожчають оренда за виступ у Палаці спорту, квитки на транспорт. На виїзді — від найближчих Мін- ська і Москви до далеких Челябінська, Усть-Каменогорська, Караганди — «Сокіл» проживатиме і харчуватиметься за рахунок господарів. А у себе вдома впродовж сезону ми братимемо на повний пансіон суперників...

Невеселою вийшла моя розмова з Фадєєвим. Та в ній йшлося тільки про внутрішні справи «Сокола», пов'язані з матчами з командами СНД. Але ж буде ще й виступ клубу в розіграші Кубка європейських чемпіонів, де «Сокіл-Ескулап» прагнутиме зіграти краще, ніж минулого сезону, коли вибув з боротьби вже на першому етапі. Буде й друга спроба збірної України виграти чемпіонат світу, серед команд групи «С». На жаль, Міжнародна федерація хокею вирішила не збільшувати кількість учасників групи «В», хоча певний час ходили чутки, що таке має статися. І це було б досить справедливо, бо в ній є команди, які поступаються в майстерності хокеїстам України, Бєларусі, Казахстану, змушеним виступати в нижчому класі.

Минулої весни, нагадаю, в групу «В» пробилася збірна Латвії, обігравши у фіналі українських спортсменів. Тож тепер черга за нашими? Не знаю. По-перше, в групі «С» виступатиме збірна Словаччини, яка, зрозуміло, буде .головним претендентом на єдину путівку до вищого класу, тим більше, що турнір проходитиме на її майданчиках. По-друге, з інформації, яку маю, в Бєларусі до збірної нині ставиться краще, ніж у нас, де обмежилися виділенням незначної суми. Але вона не дійшла до хокеїстів через те, що вони не виступатимуть на Олімпійських іграх. Очевидно, в Мінмолодьспорті зробили справедливо, зосередивши «зимові» кошти на підготовці олімпійців. І тут мені нічого не залишається, як повернутися до початку статті і згадати думку Фадєєва, що спорт має перебувати на державному забезпеченні. Її певно, поділяють усі, хто практично працює у великому, спорті.

Можливо я помиляюсь, але Оксана Баюл, ставши чемпіонкою світу з фігурного катання, зробила для своєї батьківщини, для її міжнародної слави більше, ніж десятки урядових делегацій, які з різних обставин перетинали кордон.

Леонід КАНЕВСЬКИЙ

„Спортивна газета” № 68 від 06.09.1993 р.