Костянтин БУЦЕНКО:

“ПРАГНУ ВИКОРИСТАТИ СУКУПНІСТЬ ЯКОСТЕЙ”

Не встиг чемпіонат МХЛ набрати темп, як капітан “Сокола” Костянтин Буценко через травму опинився поза грою, а згодом така ж доля спіткала його товариша по ударній ланці Віктора Гончаренка. Та ось у матчі зі “Спартаком” обидва форварди знову з”явилися на льоду. Їхнє повернення й стало причиною моєї розмови з центральним нападаючим.

- Що з вами було, Костянтине ?

- У зустрічі з карагандинцями зіткнувся з суперником і травмував меніск. Довелося познайомитися з операційною. Все, на щастя, скінчилося добре, і вже через місяць почав тренуватися за індивідуальним графіком: потроху бігав, займався силовими вправами, розминав проопероване коліно. А потім – на лід.

- Ви часто звертаєтесь по допомогу до лікарів ?

- Як у будь-кого зі спортсменів майже постійно трапляються незначні ігрові пошкодження. А серйозних було, тьху-тьху, аби не зурочити, мало.

- Але все ж серйозна травма перешкодила вам минулого сезону пограти за кордоном.

- Так, мені не пощастило. Був запрошений до швейцарського клубу “Амбрі”, де мав замінити травмованого Малкова. Проте на тренуванні пошкодив плече, через що і повернувся додому.

- Де почався ваш шлях у великий хокей ?

- У харківській ДЮСШ, з якої мене запросили в “Динамо”. Дебютував у ньому 1987 року в зустрічі зі СКА МВО і закріпився в основному складі.

- Скільки шайб ви забивали в середньому за сезон ?

- Небагато. Десь із десяток.

- Коли ж харківська команда через фінансові труднощі припинила своє існування…

- …то ще з кількома гравцями прийняв запрошення “Сокола”, хоч мав пропозиції й від російських клубів вищої ліги. Мене цілком влаштували умови київського контракту.

- Ви не відмовитеся назвати найкращу, на ваш погляд, п”ятірку “Сокола” ?

- Прошу вибачити мене за нескромність, але з нападаючих найкраща трійка моя, де я виступаю з Віталієм Литвиненком і Віктором Гончаренком. А серед захисників я виділив би Вячеслава Тимченка і Юрія Гунька.

- Що ж, ваша трійка не грала разом півтора місяця, а в матчі зі “Спартаком” з місця в кар”єр закинула три шайби…

- …а про четверту, до речі, і першу за ліком подбав Тимченко. Просто ми прагнули дати бій “Спартаку”, який завжди є для “Сокола” принциповим суперником. Треба було також переривати серію поразок. До того ж ми з Гончаренком на відміну від інших, були “свіжими”. Не обійшлося й без фарту.

- Неозброєним оком було видно, що ви грали, так би мовити, з острахом, оберігаючи ногу.

- Ви правильно помітили: нога ще болить. Та нині ,коли в нашому “лазареті” опинилися ще два центрфорварди, вирішив, незважаючи на біль, допомогти команді.

- Яким чином, на вашу думку, прогресує майстерність Буценка ?

- З роками я набуваю досвіду, поліпшується техніка. А взагалі про це краще запитати у тренерів команди, у глядачів.

- Ваш козир у грі ?

- Прагну використати швидкість, обведення суперника, точний пас і сильний кидок, інакше кажучи, сукупність усіх якостей, що їх повинні мати хокейні нападаючі.

- На якому місці фінішує „Сокіл” у чемпіонаті ?

- Вважаю, що нам до снаги закріпитися серед 16-ти клубів, які продовжать виступ у серії „плей-офф”.

- Який матч вам найбільше запам’ятався за роки виступів ?

- Безперечно, зустріч збірної України з хокеїстами Латвії у попередньому турнірі чемпіонату світу по групі „С” минулої весни. Програючи 1:5, ми зуміли зрівняти рахунок, хоч потім, зазнавши у фіналі поразки від того ж суперника, в класі не підвищилися. У березні нас чекає друга спроба. На жаль, за строками вона збігається з матчами серії „плей-офф” МХЛ, якими доведеться пожертвувати.

- Як ви оцінюєте шанси збірної України ?

- Нормально. Втім, є одне „але”. Чемпіонат світу проходитиме у Словаччині. Аби завоювати єдину путівку в групу „В”, треба буде подолати господарів поля. Але й збірні Казахстану та Бєларусі – не подарунок. Однак будемо грати, сподіваючись на благополучний для нас результат.

- Крім звичайно, хокею, які види спорту вам до вподоби ?

- Футбол. Тут вболіваю за київське „Динамо”. І гандбол. Із задоволенням спостерігав за останніми матчами наших жіночої та чоловічої команд у відбірних іграх чемпіонату Європи. Вони принесли мені велике задоволення. Хочеться думати, що не менше одержують глядачі на зустрічах „Сокола”. І дуже шкодую, що нам доводиться виступати не в Палаці спорту, бо клуб не має коштів на оренду. То, може, Мінмолодьспорт якось подбає про те, щоб ми знову прописалися у центрі міста...

Розмовляв Сергій ПІЛЬКЕВИЧ.

„Спортивна газета” № 87 від 05.11.1993 р.